Помічники В.Путіна виявляють непересічну винахідливість - про це свідчить останній лист президента РФ до Президента України.
Не варто пригадувати широковідомий російський вислів про те, що перед тим, як казати про билину в чужому оці, перевір, чи в твоєму нема дровиняки, щоб читач зрозумів абсурдність претензій глави держави, яка ще не так давно встановила настільки напружені стосунки з Грузією, що грузини, що проживали на той час в РФ, вже почали масово виїжджати на Батьківщину.
Навряд чи РФ може похвалитися свободою слова чи толерантністю - не так рідко ЗМІ говорять про побиття іноземних студентів у Росії, не забулася ще Ганна Політковська.
І глава цієї країни пише листа країні сусідній, Україні, в якому звинувачує нас у таких гріхах: "своєрідне трактування українською стороною подій нашої спільної історії, героїзацію військових злочинців, які співробітничали з нацистами, розв`язану в ряді регіонів України «війну» з історичними пам`ятниками і похованнями радянських воїнів-визволителів, дискримінацію російської мови, що посилюється, діяльність, спрямовану на розкол Української православної церкви".
Почну з простішого - дискримінації російської мови в Україні. Дуже актуальне питання: газети, журнали, радіо, телебачення, кіно, книги, інтернет, інструкції до техніки, повсякденне спілкування - у цих сферах сьогодні в Україні є дуже проблемним використання російської мови. Проблемним, БО ВОНА ПРЕВАЛЮЄ НАВІТЬ НАД ДЕРЖАВНОЮ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ. Навіть кримські татари, говорячи про те, що їх мова зараз страждає і важко зберегти мовне середовище, говорять про переважання РОСІЙСЬКОЇ мови, на моє ж запитання, чи, часом, не українською мовою витісняється з їх повсякденного життя кримсько-татарська мова, починають просто сміятися - українську і саму потрібно захищати.
Про історію - в ній найголовніше адекватність реальним подіям, тому кожна нація, кожна держава має право прагнути пам’ятати свою СПРАВЖНЮ історію. Якщо для РФ герої - це одні люди, то для України героями цілком природньо є інші. Гляньмо на ЄС - сусідні регіони австрійський Тироль та італійські Південний Тироль та Трентіно сьогодні співпрацюють в рамках одного єврорегіону, тоді як ще зовсім недавно мали великі проблеми з монументами, які представники однієї нації вважають згадкою про часи слави, а іншої - символом приниження (монумент Муссоліні(!!!), пам’ятник перемоги італійців у Першій світовій війні).
Історія має занадто багато граней, щоби одна держава мала щодо її трактування претензії до іншої.
Щодо церкви - це питання сьогодні у секулярних державах настільки незалежне і відокремлене від держави, що РФ просто недоречно виглядає з такими закидами.
І праві Штати, які виступають проти декларації ООН щодо виступів націоналістичних сил, оскільки свободу слова у державах, що прагнуть встановити демократію, ще ніхто не відміняв, вона, звісно, повинна бути до певної міри обмежена, але обмежена лише свободою інших індивідів, а не силою держави.
Тож ситий українець у вільній державі кінному російському правителю не піший підданий, на якому можна зірвати поганий настрій.
Предмет даного коментаря є не єдиним документом управлінського апарату РФ, що останнім часом сколихнув певні кола української громадськості.
Але й українська громадськість не лишилась байдужою.
