У змаганні Саркозі (Nicolas Sarkozy) - Руаяль (Ségolène Royal) я частиною душі вболівала за жінку з чудовим іменем Сеголен, мені подобалися її позиції та бажання по-жіночому створити домашній затишок у Франції, але як політолога мене не могла залишити байдужою жорстка чоловіча позиція Ніколя Саркозі, який своєю посмішкою та серйозністю наполеонських замашок таки завоював моє серце і мою прихильність.
І ось тандем Саркозі - Меркель приємно дивує ідейною та незалежною позицію щодо ядерної програми Ірану (про що було вже коментовано тут) і ось зовсім нещодавно Ніколя заявив про визначену позицію у питанні Косово.
Заморожені конфлікти - важке й актуальне питання для світової спільноти: єдиного універсального та справедливого рецепту їх вирішення (окрім, власне, заморожування) ще не було придумано і науково обґрунтовано. Науковий світ губиться у здогадах-теоріях, політичний світ уникає дискусій та оминає спірні питання, спільнота вичікує.
Але вічно це тривати не може, конфлікти (навіть заморожені) з часом загрожують вибухнути, тому конкретні дати вирішення цих конфліктів таки призначаються, хоч і відносять їх конкретні політики подалі у майбутнє, з таким розрахунком, що на час їх правління вирішення цієї проблеми не припаде.
Але з часом дата таки наближається і вимагає свого рішення.
Так наблизилася чергова дата, обіцяна цього разу Косово. Населення у радісному очікуванні. США хочуть щедрою рукою надати Косово незалежність. Сербія хоче притримати територію у себе в руках, при цьому зберігши стабільність та мир у країні, провести щасливо і помпезно грандіозне Євробачення-2008 і злетіти на хвилі піару та гламурно-попсових веселощів, які закриють криваві рани недавнього минулого. Росія не може лишитися осторонь близького її серцю та зовнішньополітичним посяганням питання, особливо за умов її попередньої участі у розрулюванні конфлікту.
Але ж Косово, Сербія, Югославія врешті-решт - Європа. Від цього очевидного факту не подінешся на Близький Схід. Югославський конфлікт клеймом ліг на обличчя демократичної розвиненої ліберальної Європи.
Саме тому сьогодні принциповим для закріплення та утвердження зовнішньополітичних посягань саме ЄС архіважливим є питання ролі ЄС у розв’язанні питання Косово.
І тут я зустрічаю сильну, амбіційну, визначену та претензійну позицію французького лідера, який заявляє, що Косово, в першу чергу, - частина Європи, тому це питання Європи і не пана Путіна чи пана Буша - вирішувати долю цією частинки європейського континенту.
Ніколя Саркозі не лише заявляв під час виборчої кампанії, що вестиме сильну міжнародну політику, що вирішить французькі проблеми, але й втілює свої заяви в життя так, що новини про це, серед дуже небагатьох інших міжнародних, доходять навіть на сайти українських новинних ресурсів.
Так, Саркозі сміливо відмовився амністувати ув’язнених (традиціна справа кожного свіжоінавгурованого фрунцузького президента), голосно заявив, що Туреччина, на його думку, не є Європою, що не варто обіцяти країні членство в ЄС, бо це - лицемірство".
Саме однозначність позиції, сміливість вголос сказати своє бачення проблеми, наявність політичної волі і сили прийняти потрібне, навіть якщо непопулярне рішення, можуть швидко зробити французького лідера лідером європейським та підсилити вплив Франції на світовій арені.
Я пишаюся Ніколя Саркозі і хочу бачити українських політиків такими ж сильними, вольовими, претензійними та рішучими. Ідеал людини, чоловіка, політика, президента. (Пафосно і навряд чи хоча б на 90% відповідає дійсності, але пробачте мені таке нестримне захоплення одним із найвидатніших політиків цієї політичної миті на фоні блідості та лицемірної безликості решти.)
Фактаж за матеріалом Статус Косова мають визначати європейці, а не росіяни та американці та іншими матеріалами УНІАН.
