masya's space: політогонія

Давно вже хотіла написати, проте дуже вже дратують останнім часом вибори. Тому весь час відкладала на потім. А вчора зрозуміла, що писати – це насолода. Тому сьогодні маю час і натхення.
Недавно мне вразив агітаційний плакат Віталія Кличка. Людина балотується на посаду мера міста Києва. І при цьому людина позує фотографу. І при цьому людина знає, що фото буде використано для промоматеріалів. І при всьому цьому людина раціонально мисляча і людина хоче перемогти на виборах. І людина стає у таку позу:

Якщо хтось ще не зрозумів – закритий жест. Акцент на закритості нівелює будь-яку цінність зображення. Я просто не можу зрозуміти, куди дивилися піарщики.
Та й взагалі мені не подобається кампанія Віталія Кличка. Не скажу, що це повний провал, і навіть не скажу, що кампанія погана. Ні, "піпл схаває". Рейтинг особистий у Кличка великий, не будемо втрачати надію.
Проте мені особисто було би спокійніше, якби кампанією відала я. Тому що мені не подобається зміст агітматеріалів, а я хочу, щоб переміг найближчий конкурент Леоніда Черновецького, хто б це не був.
Нещодавно на запитання, чи погодилася я б працювати в команді Черновецького на цих виборах я не змогла відповісти рішучим "ні", проте відповісти "так" я теж не змогла. Просто це вище моїх сил. Це той випадок, коли емоції просто стали вище за раціональне і стоять там. І все. І нікуди ти їх не посунеш. Молоде, зелене, сказав би якийсь "знайомий із цим життям" Кузан чи ще хто. І нехай. Допоки мені цього не пропонують, не буду про це думати.
І матеріали Кличка хоч і дорогі, але беззмістовні. Не можна писати без цифр. Якщо створювати матеріал, яким не прагнеш навантажити читача інформацією, краще вдатися до простих очевидних цифр. Або вже зовсім простих слів. Але не обтікаючих і на перший погляд пустих словосполучень. Тільки не це.
А ще мені не подобається як пересічній мешканці Києва і подобається як політтехнологу ось цей плакат, що висить на балконі першого поверху сусіднього будинку:

Він так "подобається" конкурентам, що вони не полінувалися облити його чорнилами. Проте вже через день-два на балконі з’явився новісінький плакат:). На цьому місці конкуренти мають позеленіти:))). Не вірю у перемогу Турчинова, не хочу, власне, його перемоги, але не скажу, що буду проти. Та все ж не хочеться Юліної маріонетки на цій посаді.
Взагалі про вибори в Києві говорять вже давно. Це питання піднімали ледь не з моменту обрання "космічного" мера. Та лише недавно процес "пішов". І чому у мене складається таке враження, що процес цей пішов, би "підмазали"? Настільки відчитним у медіапросторі було грошове вливання, що його важко було не помітити. Куди не кинься – гроші дуже потрібні. Що неприємно, здається, грошову ін’єкцію зроблено було від інвесторів Кличка, а Тимошенко тут вирішила використати момент і, виїхавши на власному рейтингу, взяти столицю не просто без бою, а, що найголовніше, без грошей (ну, не зовсім без грошей, звісно...).