masya's space: політогонія

Почему важно читать программы политических партий?

На днях зібралася з духом і попросила у розповсюджувачів програмки Кличка, БЮТ та Регіонів – треба нарешті прочитати програми кандидатів. Бодай не усіх кандидатів, стало би сили на кількох.
Отож, Розумний, Сильний та Новий. Група у смугастих купальниках. Розумний якось губиться у натовпі першої п’ятірки БЮТ ще на етапі висування на посаду – що вже казати про після виборчий етап? Сильний оголошує себе ще й чесним, а упорядники його програмки до того ж демонструють неабиякі пізнання у теорії місцевого самоврядування. Шкода тільки, що пізнання теорії видаються занадто відірваними від практики. Ну і Новий. Новий мер впевнено говорить про золоті гори, які всі чомусь не помічають за найближчим поворотом: та ось же вони, тільки поставте галочку у вашому бюлетені!
Розкрию ідентичності моїх персонажів: Розумний – Турчинов, Олександр,– ви, очевидно, впізнали. Сильний – Кличко, Віталій. І Новий – Горбаль, Василь, Партія регіонів, називає себе новим мером на всіх агітматеріалах.
Отож, до текстів. Придиратися буду з точки зору політтехнолога, не виборця.
Розумний. Увесь текст брошури зав’язаний на Тимошенко. Лише Юлія Тимошенко виконує зобов’язання,– увага, ключове слово – лише вона дотримує слова, і вона бере під свою особисту відповідальність нового мера. Складається враження маріонетки, чи не так?
Судячи з тексту, вагомим аргументом технологи  БЮТ вважать першу п’ятірку списку кандидатів від блоку. Пройдемося по обличчях: номер один – ЮВТ. Очевидно, працювати у Київраді не буде. Це очевидно не лише спеціалістам, це очевидно для будь-якого тверезо мислячого українця. Звідси запитання до технологів: навіщо ставати під нещадний вогонь скепсису виборця свідомо? Номер два у списку – розумний мер. Дарма у колонці про Турчинова написали слово «професор». Дарма. Решта інформації увагу не привертають. Номер три – Томенко. Суперечлива фігура, дещо скандальна, дуже тісно асоціюється з культурою, про що не забули згадати автори агітаційного тексту. Дарма. Культура – це слабка ланка, перші люди у списку повинні перейматися вагомішими проблемами. Хоча вдало згадана боротьба з темниками та обмеження реклами алкоголю-тютюну. Номер чотири – Зінченко. Інтер, виборчий штаб Ющенка. Слабке у нього вийшло резюме. Проте постать відома. Відома власною ненадійністю: як тільки щось іде не так, Олександр Зінченко принципово розвертається і все кидає (приклади таких дій Зінченка читайте прямо на агітматеріалі). До речі, ще одне ключове слово – принципово. Замикає п’ятірку актор Хостікоєв. Нічого сильного у біографії Анатолія Хостікоєва так і не відшукали. Хороший актор, правда. І при чому тут Київрада?
У бютівському тексті «головних кроків команди для радикального поліпшення життя столиці» все дуже типово. З оригінального, мабуть, тільки регулювання цін на ліки та їжу, продовження роботи громадського транспорту до другої ночі – та чи доцільно це і чи актуально? У ціни ніхто не повірить, а друга ночі… Цю обіцянку, сподіваюсь, і самі її автори виконувати не планують?..
Програма Василя Горбаля (Партія Регіонів), Нового, радує хоча б тим, що на ній чітко написано – програма. Читайте, дорогі кияни, знайомтеся. Оце список моїх обіцянок, можете зберегти і матимете терпіння та бажання – приходьте після виборів і киньте мені її в лице, коли я не виконаю нічого з того, що там написано (перш за все тому, що цього не читав). Чітко так, на одному листку А4, щоправда, з обох боків – забагато тексту. Зате великий шрифт. Без засічок – читається дещо гірше, ніж той, що з засічками, такий, як Times New Roman. Але, що характерно, усі три проаналізовані програмки надруковані саме шрифтами без засічок. Щоб менше читали?
Новачок Горбаль занадто егоцентричний. Задумка авторів програми, напевне, полягала в тому, щоб підкреслити силу, впевненість, наснагу та відповідальність кандидата. А вийшло, як завжди. Лише слово я вживається у тексті шість разів. Плюс нескінченні моє-моя-мої. Перші з десяток пунктів «першочергових кроків» (знову кроки, всі кандидати кудись планують крокувати) абсолютно безграмотно складені. Далі справа пішла на краще – до технологів, мабуть, прийшло натхнення… Хоча безпардонний популізм пропозицій та неприхована нереальність їх втілення дозволяють припустити, що авторів тексту щонайменше добре понесло хвилею натхнення. Боротьба з наркотиками (хтось дивиться занадто багато голівудських блокбастерів про героїв, що трьома хуками здолали наркомафію…), викладання російської мови, відновлення православних святинь (а що з ними?), безкоштовне навчання випускників київських шкіл у вузах столиці за кошти київського бюджету (а чим вони кращі за решту українських дітей?) та інше, та інше… А відміна тестування випускників шкіл та регулювання цін у столиці – лише у столиці! – це просто марення сивої кобили, чесно кажучи. А автономію для Києва пан Горбаль вимагати не буде? Чи давайте візьмемо приклад з Косово й оголосимо незалежність взагалі! Чого це нас тут гноблять законодавці з парламенту?
Загалом програма сильна з точки зору мови – близька і зрозуміла пересічному киянину. Гасла хоч і популістські, але технологи вирішили піти ва-банк: пропонуємо все, а розбиратимемося потім. Все одно всі решта теж у рази перебільшують свій потенціал. Кінець програми дуже підкачав – якщо до кінця хтось уважно дочитає – там сказано, що новачок та його команда здатні запропонувати місту концепцію розвитку. Взагалі-то на доріжку передвиборчих перегонів треба ставати вже з концепцією в зубах, чи, хоча б, палітуркою, що на ній великими гарними літерами розбірливо надруковано: «всебічна та науково обґрунтована концепція розвитку столиці», як пропонують назвати її рейтери пана Горбаля.
І Кличко. Сильний. Правда. Сперечатися з цим не буде ніхто. Не варто. І початок непоганий – гарна книжечка із написом «Стратегія розвитку Києва Віталія Кличка». На першій же сторінці великими літерами написано, що Сильний – ще й чесний. Лишається сподіватися на чесність цих слів… Аж ось уся ця моя похвала натикається на першу фразу у другому абзаці: «Будь-який наступний мер стане заручником оборудок чинної нині влади». Чудово! Яка проникливість, як точно підмічено! І як багатозначно сказано…  «Чинної нині влади». І Фрейд би сказав, що це невипадково у реченні не зазначено, що мається на увазі лише команда Черновецького. А ви що подумали? Ага! Отож бо й воно, що чинна влада – поняття широке, прямо проситься включити сюди все своє незадоволення тим, що сьогодні відбувається у Верховній Раді, у Кабінеті Міністрів, у Секретаріаті Президента, на рівні Міністерств, адміністрацій різних регіональних… І після цієї фрази так хочеться почути заспокійливе «але ми знаємо, як вирватися з тенет». І цього ми не почуємо від упорядників цієї красивої, червоно-білої, гладенької та м’якої брошурки… Чи читатиме хтось її взагалі після кількох наступних абзаців, що несуть лиш розчарування та невиправдане очікування опису простого виходу із ситуації?.. Хай і примарний, але вихід завжди має бути. Інакше немає мети, до якої іти. І це все. Можна ще сказати, що тексти у Кличка усі дуже загальні, їм бракує простих конкретних цифр. «Має чудову освіту» – я хочу знати назву вузу. «Захистив дисертацію» – я хочу знати тему, рік і місце захисту. «Володіє кількома іноземними мовами» – «кілька», тобто від 2 до 5. Скільки мов? Які мови?
Якщо перейти до положень про «ключові пріоритети функціонування міста» – одного переліку таких пріоритетів не досить. І навіть загальних теоретичних фраз про варіанти втілення цих пріоритетних завдань у життя теж не досить. Тому що знання красивих теоретичних відповідей на злободенні питання не гарантує здатність вирішити проблеми. Просто тому, що не перевірена на практиці теорія, теорія, що не була коректована під конкретні обставини, що з’явилися сьогодні, теорія, яка не була апробована якщо не тут і зараз, то недавно і десь недалеко, така теорія – поганий порадник. І мер міста не може покладатися на гегельянський принцип «якщо факти не відповідають теорії, тим гірше для фактів».
А виборцям, як завжди, лишається крізь задимлені скельця погано/недбало/неуміло складених агітматеріалів та своїх власних спостережень побачити істину.

Продовження тут.