Мені наснився кошмар. Жахливий сон.
Нібито убивця убиває жінок і посипає їх чимось так, що дивовижно, як він зміг не лишити жодного сліду.
Спочатку він убив перуанку, посипав її мукою. Потім – чілійку, посипав її сіллю. Жодних слідів. Це все я бачу. Як жертва намагається врятуватися, як він бере якийсь кулемет і розстрілює її. Потім каже у когось є мука? Шукає муку. Злісно усміхається і сам собі радий, що може не лишати слідів.
Паралельно люди працюють за комп’ютерами. Якийсь відділок розшуку. Вони займаються його справою. Серед іншого там ще є якась контора монтажників. Коротше, приватні конторки. Якась дівчина хоче шукати в Інтернеті інформацію для розслідування про цього убивцю.
Виявили, хто буде наступна жертва. Її садять у слідчий ізолятор для захисту. Вона ніби заарештована. І тут все стає таким монохромним, з синюватим відтінком, ми бачимо його. Він прицілюються на неї. Тобто, йому відомо, що вони її ховають, де, і він уже туди проник. Стрілянина. Він розстрілює двері її ізолятора. Вона тікає і замикається в якомусь іншому ізоляторі, у нього вже ніби скінчилися патрони, але вона знає, що для нього це не проблема і рано чи пізно він зайде їх. Він вже близько, прямо за дверима. Слідчий ізолятор малий. Це просто кімната. За дверима він приторним голосом говорить: “Іди до мене, моя еквадорочка!” Вона – це я. Паніка. Ми ніби знайомі вже, у нас ніби навіть щось було, бо він був теж у в’язниці цій самій, я не знала убивцю в лице.
Він говорить якісь речі, спочатку намагаюсь не рухатися, щоб він не почув, де я. Потім я кидаюсь до вікна, він ніби уже налагоджує кулемет, я тихо відкриваю вікно, одна його частина навпроти дверей і він може мене розстріляти, але я відкриваю обидві частини, одна з них для нього недосяжна. Він розуміє, що щось не так. Я ж не хочу потрапити до нього в лапи, тобто не бути розстріляною ним. Я кидаюсь у вікно. Поверх не високий, але не нижче третього. Я кидаюсь вниз у класичній позі хреста. Кричу крізь сон все голосніше. Прокидаюсь. Викинутися з вікна уві сні я так і не встигла, але вже очевидно до нього до рук, точніше, кулемета, я не потрапила вже точно.
