|
я все думаю, а коли матиму час і натхнення написати людський текст аналізу тих нещасних передвиборчих агітматеріалів, що ще лишилися неохопленими? себто лежать покреслені та проаналізовані, але не оцифровані...
обіцяла написати, як воно було на фільмі «21». було добре:) тільки мало action. але цікаво. Джим Старджес перевершив усі очікування. раджу сходити. не скажу, що фільм – must see, але сходити варто. от про must see зі стрічок, що вийшли останнім часом (як я вже десь точно писала), – це «Залягти на дно у Брюзі» («In Bruges»). це просто мега кіно. дуже сильно, зовсім не типово, не по-голлівудськи, актори чудові та грають не менш чудово, аніж посміхаються.
чомусь оце встала так рано, поснідала з мамою, а тепер не відомо, що робити. занадто мало часу як для чогось цікавого чи корисного, чи цікавого і корисного, але і багато як для простого збирання. вистачить тільки на поїздку за цим нещасним дезодорантом мірра, який без алюмінію, і він чи не єдиний такий з більш-менш доступних по ціні у місті. та ще й перестали його продавати у арбаті по-сусідству, тепер чекай мене станція метро палац україна...
а потім маааленька доза неприємності (хоча необов’язково такої уже і неприємності) у вигляді пар.
піти на хроніки нарнії вдруге чи не піти? - ось запитання.
п.с. якщо не хочете півтори-дві години (ну, поки триває кіносеанс) сидіти на не-пропилососених-та-не-чищених-взагалі-жодним-з-відомих-людству-способів-від-часу-відкриття кріслах, не ходіть у комод. ще один раз я це пережила. але вдруге це вже було якось гидко... |