masya's space: політогонія

В дитинстві я часто задумувалася, дивлячись у вечірнє небо, так, саме у вечірнє небо, навіть іноді на зорі – крізь віконне скло. Задумувалась я над тим, чому саме я? Чому я живу зараз, чому саме я все розумію, все відчуваю, все знаю? Я – всесвіт. Чому?

Ні, це не манія величі, ні, це не помилка сприйняття – це дійсність. Кожна людина живе сама, для себе, у собі. З дитинства я винесла це відчуття, що я у цьому світі – єдина справжня людина, решта – моя уява, мої рефлексії, що завгодно, але не об’єктивна реальність. Ще тоді, далеко-далеко у минулому я думала, що, мабуть, усі відчувають себе такими ж єдиними.

Тепер я просто знаю, що це не просто омана, – це реальність. Людина – дзеркало цього світу. Лише через саму себе людина пізнає цей світ і насолоджується буттям. Все, абсолютно все у житті людини відбувається за її участю, через неї саму, у її свідомості. Лише наша свідомість первинна, решта – вторинне.