masya's space: політогонія

Іноді я розратовано запитую у Гугла ну чому, чому у мережі немає всього?! А потім сама собі й відповідаю – поки немає, і добре, що немає, інакше потреба відриватися від монітора відпала б взагалі.

Але все-таки як іноді цікаво шукати сліди знайомих тобі людей у неті – іноді про них більше скаже Гугл, аніж вони самі, і, можливо, більше, ніж їм би хотілося.

А часом знаходиш чиюсь статтю для Дзеркала тижня і розумієш, як глобально помилялася, радіючи статті у газеті дрібнішого пошибу, і наскільки людина ввічлива, що змогла щиро подякувати мені за моє невігластво.

І, мабуть, це погано, що половину життя можна відшукати в цій системі, і, мабуть, це неправильно, що велика частина людства перемістила свої думки з голови у цю помийну яму, як казав один не мій знайомий.

І цікаво, що відшукати можна зовсім не все, дещо відшукати практично неможливо - наприклад, шукаю жж однієї людини, чиєї погляди на життя викликають у мене майже впевненість у їх категоричній протилежності моїм... Це було би так ненав’язливо - почитати дописи, зробити собі тихо висновки і ніхто нікому нічого не винен.