masya's space: політогонія

Наснилося, що мене мучать. Що я з якимось хлопцем намагаюсь подолати ці муки. Не відчуваю, що це власне муки, проте це очевидно муки. Пам’ятаю, що мені вибили всі зуби, окрім кількох корінних. Тече кров. Потім кров запеклася. Величезні тромби на яснах. Я прив’язана. Проте ми з тим хлопцем якось змогли вийти звідти. Але чомусь ми не звільнилися, ми поверталися. Ми щось їли. Потім знову той підвал. Потім мене чомусь відпустили, я знала чому, але зараз не можу сказати, не пригадаю. Потім мене відпустили. Нібито це мама. Чи хтось такий. Але ж вона не могла мене мучити. Це перевтілення сну. Але суть у тому, що кат олюднився. Я навіть хотіла би залишитися з тією людиною, якою став кат. Бо це хтось рідний. Але я кажу, що все одно буду дзвонити в міліцію. Все одно це має бути покарано, бо це надзвичайно жорстоко. Мені навіть гірко страшенно від того, що тепер така близька людина буде покарана правосуддям. Але я вирішую, що зло має бути покаране, хоча не відчуваю це як зло сама. Як особисту образу. Не відчуваю болю – ні фізичного, ні душевного. Мені не боляче, ні. Але від того, що я відчуваю, що з ясен тече кров, мені стає не по собі.

28 листопада 07

Засвоївши урок Фрейда, висную, що сон, очевидно, стосується мого закривленого серця. І притча закінчиться тим, що а) будьте обережні у наданні перепусток до вашої душі, б) навчіться бачити наскрізь метафори своїх снів.