неділя, 9 грудня 2007 р.

Відчути себе не одиноким у стражданні

Таліби

Чотири точки
На підлозі.
Чотири дочки
По дорозі
Ідуть. Ідуть. Ідуть.
Чотири брата
На вахті.
Стріляти
Чи варто?
Ідуть. Ідуть. Ідуть.
Чотири сторони
У світу.
Летять ворони
По їжу.
Ідуть. Ідуть. Ідуть.
Тікати?
Палати?
Благати?
Вбивати?
Ідуть. Ідуть. Ідуть.
І жили,
І вбили,
І знали,
Чекали.
Женуть. Женуть. Женуть.
Любили.
Плекали.
Кохали
Й не знали –
Уб’ють. Уб’ють. Уб’ють.

--

Карати.
Благати.
Тікати
Й не знати,
Чи долі чекати.
Благати,
Кричати,
Про волю благати.
Чекати,
Ридати,
Надію плекати.
Розпуку прогнати,
Від болю кричати.
І очі закрити,
І дух не згубити,
Сльозами полити
Підлогу биту.
Кричати,
Звиватись,
Кайдани тріпати,
І кров’ю стікати.
Але не здаватись.

--

Напишу.
Полечу.
І тобі розкажу.

Не знати.
Дрімати.
Вночі не літати.
Серця не латати.

Написати.
Сказати.
Нарешті пізнати.

Забути.
Заснути.
Твій образ розпуки
До стелі прикутий.