masya's space: політогонія

***

Ти зі мною не був ні сьогодні, ні вчора,
Ти мені не казав ще ні слова,
Ти десь далеко, не зі мною.
Вони зустрілися зимою...
10.05.2007

***

Ми не чекаємо недолі –
Вона приходить непрохана.
Ми не бажаємо неволі,
Що часом спіткає закоханих.
Ми не плекаємо надії,
Що щастя прийде самотою.
Ми підганяємо події,
Що наша доля сиротою
В дитинстві вигадала нам.
04.02.2007

***

Мені так соромно, вибач.
Страшенний гріх, знаю.
Я більше не буду! Пробач!
Я кару охоче приймаю.
Бо злочин не знає спокути,
Помилку не виправить час.
Помилувань не здобути:
Знімок у профіль, анфас.

За злочин щоночі молюсь я,
Сльозами не змити вину.
Та темні думки гоню я
І вірші в спокуті пишу...

Цей злочин химерний і лихий
Був скоєний в десять секунд –
Мій голос, тремтячий і тихий,
Промовив: “---Я НІКОЛИ ЦЕ НЕ НАПИШУ, НАВІТЬ ЗАРАДИ МИСТЕЦТВА---”
31.01.2007

***

Любов – не щастя апріорі.
Це біль, розпука і журба.
Це поле битви для героїв,
І поруч – байдужа юрба.

Пилюка на сльози сідає,
Крижинку дарує зима.
Я бачу – і це вже минає.
Скажи, то чи краща вона?
31.01.2007

***

Серце вкрали?
Не біда!
На заміну холодну крижинку
Подарує тобі цьогорічна щедра зима.
31.01.2007

***

Ти говориш мені дурниці,
На бекграунді – дитячий сміх.
Чиїсь поривання ниці
Створили прототипний гріх.
Сьогодні знову те саме:
Я мушу шукати слова,
Льодова стіна між нами,
Мрій повна моя голова.
Чудова погода на дворі,
Сонце спиняє думки,
Єдине бажання – з тобою
Кудись гуляти піти.
17.06.2006, Київ

***

Цікавість з’їла нутрощі,
А серце кричало: не смій!
Тепер тримаю у пригорщі
Чужий гарячий біль...
Зірвала пов’язку з рани –
Палить руки гній.
Барвиста пелена омани –
Але ж і правда була на ній.
Біль розтікається судинами,
Соромом щоки горять.
Ще кількома хвилинами
Хай годинники сплять.
07.05.2006, Київ

***

Китиця невідомого вогника
Прикрасить моє життя.
Геніальна мистецька хроніка
Обдарованого небуття.
Я – Бог! – декларує хтось,
А інший сміється над ним.
Творю геніально когось,
Лечу на крилах весни.
07.05.2006, Київ

***

Просто сьогодні понеділок,
І все чомусь пішло на перекіс...
26.01.2006

***

Як дивно, що біль спонукає
Писати ліричні рядки...
Тебе у мене немає.
Як зупинити думки?
Куди біжите ви, крилаті?
Не встигну за вами вже я!
Куди несете ви, строкаті?..
Ваша ноша – то моє життя.
Вам вірю, і все, що лишилось
Од мрій, сподівань та надій, –
Віддам вам, бо більше несила
Усе пробивати самій.
Летіть мої думи строкаті,
Летіть у далекі краї,
Там щастя мені пошукайте,
І волі додайте мені.
25.01.2006, Київ

***

І на душі – як на горищі:
Труха летить і вітер свище.
Скажи, чому ти не зі мною?
І вітер свище, рве до бою.
А я не знаю, як ся бути.
Бо почуття твої не можу я відчути.
І сумніви долають повсякчас:
Що, як обманюю себе весь час?
Що, як уява розігріта
Оманою окутала мене,
І доля у розбитого корита
Вже вкотре полишатиме мене?
08.01.2006, Київ