Змінити світ – це виклик
16 вересня 07
Згадалися німецькі письменники в екзилі.
Ці люди не підтримували режим Гітлера, а тому вимушені були емігрувати. Але все життя надалі сумували за Батьківщиною та страждали. І виливали свої страждання, роздуми та мрії у творчості.
Найбільше вражає те, що біографії ц их людей такі схожі – вони никалися з місця на місце, чи то переховуючись, чи то тікаючи, чи то шукаючи свого місця. Всюди вони бралися за будь-яку роботу, працюючи малярами, монтерами, журналістами, але письменництвом заробити на життя не могли – їх праці не можна було публікувати у той час?
Навряд ці люди в принципі могли знайти своє місце у цьому житті – їх вигнали з рідного краю, місцини, яку вони любили, на благо якої працювали, де був їх дім, де вони бачили своє майбутнє.
Вони вимушені міняти місце проживання кожного року, переслідувані чи то нацистами, чи то власною тугою.
Чи може людина, вигнанець, безпритульний, знедолений, позбавлений права посидіти на могилі батьків, жити повним життям і насолоджуватися власним існуванням?
Ця історія проливає світло на важливість стаття української конституції, яка забороняє позбавити громадянства будь-якого громадянина України за будь-яких обставин. Інакше що б робила така людина? Куди їй подітися?
Куди іти знедоленим? Біженцям, самотнім, бездомним, відчуженим?
Кожній людині важко знайти себе, важко відшукати галузь, яка стане інструментом самореалізації, – чи можливо це зробити, будучи позбавленим навіть стабільних засобів до існування, навіть найменшої підтримки друзів та знайомих, просто рідної землі?
Творчій людині, яка звикла виражати себе через політ власної фантазії, яка звикла дозволяти собі говорити, творити, що думає, важко змусити себе займатися рутинною працею, змусити себе замовчати, пристосуватися, змиритися.
Письменники антинациської Німеччини жили за течією, жили зі зламаними душами, тяжкими думками, страждали і писали про це у стіл. Ті з них, хто став відомим, досягли цього набагато пізніше, багато з них – надто пізно.
Вони внесли свій неоціненний вклад у розвиток людства.
Сьогодні ми читаємо їх праці та переймаємося їхніми долями, додаємо до власного списку ще з десяток покалічених Гітлером життів.
Ці люди творили, ці люди залишалися вірними собі. Вони мили посуд, будували будинки, займалися ремеслом, а за зароблені копійки намагалися вижити, намагалися підтримати своє життя, щоб думати, мислити, щоб писати.
Вони не змінили систему, вони стали її літописцями, біографами ери нацизму.
А ось змінити систему, вплинути на неї, зробити її кращою (хоча б для певної купки людей) – це завдання для сильних. Це виклик.
Повернутися у Різне